• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • Акція «Вогонь скорботи палає в серці навіки»

Акція «Вогонь скорботи палає в серці навіки»

2017-11-23

Тремтить вогонь свічі на підвіконні,
Нелегкий день краплиною стікає.
Там матір Божа на своїх долонях
Покрову милосердя розстеляє.
Під образом шепочеться бабуся,
То хрещення мов рани її гоїть.
Чужі думки судити не берусь я, А тільки пам’ять серце непокоїть… Юрій Униченко

Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти – ні у вітчизняній, ні у світовій історії.

З метою національно-патріотичного виховання, становлення особистості свідомого громадянина України, збереження історичної пам’яті, вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років в нашому навчальному закладі соціальним педагогом, було проведено низку пам’ятних заходів, інформаційних годин, бесід, присвячених вищеописаній тематиці.

Учні старших класів, педагоги мали змогу переглянути кінострічку «Гіркі жнива» про страшні події 1932-1933 років, які охопили нашу рідну землю страшним Голодом. Діти ще раз пересвідчилися у страшних, жорстоких фактах із життя нашого народу в ті роки.

Згадуваний фільм зняв канадський режисер українського походження Джордж Менделюк, чия матір перед еміграцією до Канади пережила Голодомор. Сценаристом став Річард Бачинський, який теж має українське коріння. Продюсер також канадець українського походження – Ян Ігнатович.

Прообраз головної героїні фільму – мати режисера. Рятуючись від голоду, вона прийшла з Харкова до Львова в пошуках хліба і свободи.

Після закінчення перегляду фільма у багатьох школярів та учителів на обличчі з’являлися сльози. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку…

Весна… А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху… Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

Спільно із учнями школи Тетяна Володимирівна провела бесіду-реквієм про причини та наслідки Голодомору, значення цієї події в історії України. Упродовж дискусії піднімалися питання важливості збереження пам’яті про Голодомор, який був направлений тоталітарною машиною СРСР проти нашої країни та народу. Також наголошувалося, що події 1932-1933 років є геноцидом української нації. Свої вірші читали юні поети Сабіна Кузьмич та Настя Дончук, учні 9 класу підготували інформаційні повідомлення.

За підтримки батьків учнями 9-А класу, було проведено акцію «Вогонь скорботи палає в серці навіки». Школярі напекли тістечка, солодощі та пригощали ними усю шкільну родину та літніх перехожих на вулицях біля школи. Важко підібрати більш несумісні поняття, ніж діти і голод, людство і голод.

/Files/images/голод2017.jpg

Тож з покорою і вдячністю споживаймо насущний хліб, сумлінно і чесно працюймо для блага наших сімей і Батьківщини, уміймо ділитися з тими, хто відчуває нестачу.

Кiлькiсть переглядiв: 11